Коли ми чуємо слово «залежність», вірогідно, перше, що спадає на думку, – це доволі неприємні образи, пов’язані із наркоманією та алкоголізмом. І поняття «адикція» здається чимось далеким і абстрактним, пов’язаним лише із забороненими речовинами. Проте це не так. Адикція – це нав'язливе, патологічно сильне бажання здійснювати дії, що призводять до певного психічного стану, найчастіше до розслаблення, задоволення, заспокоєння. Від звички цей стан відрізняється саме силою потреби, неможливістю займатися якою-небудь іншою справою до задоволення бажання, постійними думками про об'єкт залежності, неусвідомлюваним вчиненням якихось дій для досягнення мети. Варто розуміти, що адикції можуть стосуватися будь-чого, починаючи з їжі й закінчуючи гаджетами, і виникати у людей різного віку, статусу, статі.
Існують два основні види залежностей: хімічні (від наркотичних засобів або алкоголю) та нехімічні (психологічні, поведінкові). Вони формуються за єдиним механізмом: людина з алкогольною залежністю та ігроман із погляду адиктології дуже схожі.
Адикції можуть перетікати одна в іншу, наприклад, ігроман може набути алкогольну залежність, або позбавившись від алкогольної залежності, людина може призвичаїтися до азартних ігор.
Прикладом нехімічної (поведінкової) адикції можуть бути ігроманія (гемблінг), комп'ютерні або інтернет-залежності, адикція стосунків, сексуальна, любовна адикції тощо.
Чинники, які сприяють виникненню адиктивної поведінки:
- біологічні (генетика);
- психологічні (акцентуації, психопатії та ін.);
- потребово-мотиваційна сфера (прагнення до самоствердження);
- соціальні (дисфункційна сім’я, референтна група).
Хоча залежність може бути буквально від чого завгодно, навіть від людей, але структура формування адикції однакова для усіх видів.
Етапи формування залежності:
1. Їжа, алкоголь, наркотик або певна сильна емоція глибоко впливає на людину.
2. Мозок збуджується сильніше, ніж зазвичай, і виробляє нейромедіатори більше за норму. Саме завдяки цьому людина відчуває радість / задоволення / ейфорію тощо.
3. З часом кількість нейромедіаторів зменшується і їх стає вже недостатньо для виникнення бажаної емоції.
4. Людина починає відчувати дискомфорт і намагається усунути його за допомогою нової порції «наркотику». І тут виникає переконання, що їжа, гра, паління тощо – це те, що допомагає впораєтьсь із дратівливістю. Це і є саме той момент, коли починає формуватися психологічна залежність.
Кожна адикція призводить до наслідків, часто незворотних, таких як:
- фізичне та психологічне виснаження організму індивіда;
- незадоволення особистісних і соціальних потреб;
- порушення соціальної взаємодії;
- летальні наслідки тощо.
Залежна людина спочатку не відчуває та не визнає наявність факту залежності. Вона шукає виправдання своїй поведінці, відбувається так звана раціоналізація, коли людина щиро вважає, що «інші теж так роблять, отже, це цілком нормально». Збільшується толерантність до об’єкта залежності та зменшується критичність, тобто «все під контролем».
У разі спроб надати допомогу залежній людині, у неї формується почуття недовіри до «рятувальників», ставлення до них, як до чужих. Людина міркує: «Вони проти мене, вони нічого не розуміють, не розуміють моїх бажань, переживань. Вони – не я».
Усе втрачає сенс, окрім об’єкта залежності. Стосунки, робота, цінності відходять на задній план або ж зовсім зникають.
З’являється нестримне прагнення будь-якою ціною задовольнити своє бажання. Критичність до самого себе і своєї поведінки знижується, посилюється захисно-агресивна поведінка, наростають ознаки соціальної дезадаптації.
Варто пам’ятати, що будь-яка залежність – це захворювання, яке потребує лікування та корекції у кваліфікованих спеціалістів. Тому боротьбу із залежністю варто починати раніше, коли її легше позбутися, а не чекати точки неповернення.
Матеріал підготувала здобувачка вищої освіти спеціальності «Психологія»
Сумського державного університету Солдатенко Анна