Проте дорога до заповітної вершини була не такою вже й легкою: кожному переможцю довелося неабияк потрудитися, щоб мати честь назвати себе стипендіатом одного з найвпливовіших проектів в Україні.
Перший етап конкурсу відбувався на базі Полтавської державної аграрної академії у жовтні 2009 р. Чимало охочих пробували свої сили на ниві науки, тож і врожай конкурсних робіт був більше ніж рясним: близько 30 конкурсантів стали учасниками другого етапу. Саме тут і почалося найголовніше: направлені на конкурс роботи розглядалися фаховими експертами, імена яких не розголошувалися. Максимально кожна робота могла здобути 60 балів. Але не все так просто: у рамках цього етапу відбувалося оцінювання також наукової й соціальної діяльності конкурсантів, якою вони займалися до участі в програмі та оцінка нарису соціального характеру, що за бажанням подавали учасники. Цей етап тривав три місяці (листопад – лютий) і за його підсумками були відібрані учасники, які набрали достатню кількість балів, аби вступити в боротьбу на вирішальному третьому етапі.
Не здамося без бою!!!
Саме тепер кожен конкурсант мав змогу показати все, на що він здатен, адже третій тур – це очні змагальні процедури серед переможців другого етапу конкурсу. Тут оцінювався особистісний потенціал кожного з учасників представниками Фонду й залученими експертами. Тож у березні конкурсанти від Аграрної академії вирушили до Харківського авіаційного інституту, на базі якого і проходили очні одноденні змагання. Крім студентів із Полтави, Харків приймав також і конкурсантів із Сум. Теплий прийом та гостинність, з якими нас зустрічали організатори, не залишили жодних підстав для хвилювання – на перший план вийшли згуртованість та жага перемоги. Дружня атмосфера і творчий азарт заполонили аудиторії інституту на цілих п'ять годин – саме стільки тривав тренінг конкурсантів. Усіх учасників було згруповано в команди по п'ять чоловік, з кожною групою працював кваліфікований експерт-психолог.
З позитивом до бою!!!!
Списати не дам!!! Навіть не дивись!!!
Десь же має бути шпаргалка…
-А коли вже стипендію дадуть?
- Набридла наука… давайте, може, про хлопців…
Такі гарні дівчата!!! … а ми все про науку та про науку…
Тож ніхто не був обділений увагою – все залежало тільки від самих конкурсантів, які із цікавістю й запалом виконували неординарні та творчі завдання. Після знайомства всі приступили до командної
Першим завданням було створення своєрідної міні-організації зі своєю оригінальною назвою, девізом, метою та представленням. Конкурсанти обирали найдостойнішого серед учасників, який мав представити команду під час презентації. І на це все відводилося лише 5 – 7 хвилин! Проте така обмеженість у часі лише додала азарту та пробудила творчий потенціал команд. Ніхто не сидів склавши руки – працювали всі: висували найрізноманітніші ідеї, припущення, малювали, творили – і це спрацювало! Під час презентації команди показували справжню організованість, кожна команда була по-своєму оригінальна та цікава.
Перша леді – завжди перша!
Влучили прямо в ціль!
Ми вміємо писати!!!
Ми вміємо малювати!!!
Після невеличкої перерви команди знову поринули в роботу. Але тепер було дещо складніше. Кожна з команд учасників (тепер їх об’єднали із двох) мала за 1 годину скласти вежу та дві доповнюючі конструкції з одного зошита, не використовуючи ніяких допоміжних матеріалів, а також презентувати своє творіння журі, довівши значимість та стійкість вежі.
Нове покоління хмарочосів – дешево, швидко, надійно!!!
Вище неба…
Головне – не дихати…
Будували-будували і… вибудували!!!
Після виснажливих і цікавих завдань кожен мав змогу висловити свою думку з приводу пережитого. Одне можна сказати напевно: не було жодного негативного висловлювання – всі були в захваті, виснажені, але щасливі. Тепер залишалося чекати результатів.
Нарешті додому!!! Далі буде…