Мико́ла Іва́нович Вави́лов (1887 - 1943) російський і радянський вчений-генетик, ботанік, академік Академії наук СРСР і Академії наук УРСР, найбільше відомий роботами з ідентифікації центрів походження культурних рослин. Присвятив своє життя вивченню і удосконаленню сортів пшениці, зернових та інших хлібних культур, які годують населення всього світу.
Верна́дський Володи́мир Іва́нович (1863 - 1945) Санкт-Петербург, філософ українського походження, природознавець, мислитель, засновник геохімії, біогеохімії та радіогеології, космізму. Академік Петербурзької Академії наук, професор Московського університету. Один із засновників Української академії наук, дійсний член та її перший голова-президент. Засновник Національної бібліотеки Української держави в Києві (нині Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського). З 1921 року знову працює у Москві. Збагатив науку глибокими ідеями, що лягли в основу нових провідних напрямків сучасної мінералогії, геології, гідрогеології, визначив роль організмів у геохімічних процесах.
Петлю́ра Си́мон Васи́льович (1879-1926 рр) - український державний, військовий та політичний діяч, публіцист, літературний і театральний критик. Народився в передмісті Полтави, навчався у Полтавськфй Духовній семінарії. Був організатором українських збройних сил, членом Генерального секретаріату Української Центральної Ради на посаді Генерального секретаря з військових справ, Головним отаманом військ УНР (з листопада 1918 р.). Голова Директорії УНР (9 травня 1919 р. - 10 листопада 1920 р.).
Квасницький Олексій Володимирович (1900–1989) - академік Академії наук УРСР, доктор біологічних наук, професор, Заслужений діяч науки України, Герой Соціалістичної Праці. З початку 1930-их років і до кінця свої днів життя і діяльність Олексія Володимировича пов'язана з Полтавщиною.
У 1931-1941 рр. - науковий співробітник науково-дослідного інституту свинарства (м. Полтава).
З 1934 по 1971 рр.. очолював кафедру фізіології сільськогосподарських тварин Полтавського сільськогосподарського інституту.
З 1944 року завідувач лабораторії фізіології розмноження тварин Полтавського науково-дослідного інституту свинарства.
Михайло Нуайме (1889 - 1988 рр.) - арабський письменник і критик. Отримав освіту у Російському учительському інституті (Назарет) і у Полтавській духовній семінарії.
Згодом переїхав до Вашингтона. Входив до складу «Асоціації пера» (Нью-Йорк), заснованої у 1920р. арабами-емігрантами. Відомий його переклад арабською мовою вірша «Заповіт» Т. Г. Шевченка (1910), який зберігається у Каневі у музеї Тараса Шевченка. Про Кобзаря він згадував у книжці «Далеко від Москви й від Вашингтона», у доповіді про життя та творчість Тараса Шевченка, текст якої було опубліковано у виданні «В новому решеті» (Бейрут, 1972р.).
Антонець Семен Свиридонович народився 1935 року у с. Антонці (тепер селище Жовтневе), Решетилівський район, Полтавська область) - український аграрій, інноватор сільського господарства та вчений, який протягом 40 років успішно реалізовує унікальну систему органічного землеробства, в основі якої лежить природнє відтворення родючості ґрунту і виробництво екологічно чистої аграрної продукції.
На цей час С.С. Антонець продовжує розвивати цю систему аграрного господарювання в заснованому ним у 2000 році у приватному підприємстві «Агроекологія» на площі 8 тисяч гектарів (с. Михайлики, Шишацький район, Полтавська область). Це найбільше в Україні та Європі підприємство, яке повністю працює за технологіями органічного землеробства. Семен Свиридонович – випускник Полтавської державної аграрної академії.
Аранчій Сергій Васильович (1959 – 2016 рр. ) – у 1983 році закінчив ветеринарний факультет Української сільськогосподарської академії. У 1999 році захистив дисертацію кандидата ветеринарних наук.
Має вчене звання доцента з 2003 року. Опублікував 30 наукових праць, в тому числі 4 книги та патент на винахід.
Обіймав посаду начальника Управління ветеринарної медицини в Полтавській області, ініціатор та засновник створення факультету ветеринарної медицини Полтавської державної аграрної академії.
Ошека Максим Петрович народився 14 жовтня 1991 року у м. Миргород. У 2012 році закінчив Полтавську державну аграрну академію, отримав базову вищу освіту за спеціальністю «Облік і аудит».
У 2013 році був призваний на строкову військову службу. Служив у військовій частині А 0139 у місті Києві. По закінченню залишився працювати за контрактом. Сержант, командир відділення. Коли в Україні почалася неоголошена війна, 101-у окрему бригаду, в якій служив Максим, направили в зону АТО. Помер 16 жовтня 2014 року в одній із лікарень Донецької області від тяжкого поранення, отриманого при виконанні бойового завдання. Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).