Ой, так личить та хустина...
	Ой, так личить та хустина, Що мій милий дарував. На ній вишила калину, Щоб мене він не впізнав   На ній вишила калину, А миленький упізнав; Все дивився на хустину, Мене ніжно цілував.   Все дивився на хустину І такі слова казав: Тебе, люба дівчинонько, — Вже давно я покохав.