14 січня 2025 року відзначив би свій 100-літній ювілей декан аграрного факультету Полтавського державного сільськогосподарського інституту (1968–1978 рр.), Почесний професор Полтавської державної аграрної академії, заслужений працівник сільського господарства України та перший автор полтавських сортів озимої пшениці Василь Ілліч Москаленко, який став одним з перших кандидатів сільськогосподарських наук, що навчались у відновленій 1961 року аспірантурі Полтавського державного сільськогосподарського інституту. Під керівництвом О. В. Тищенка він захистив дисертацію щодо селекції цукрових буряків. На той час полтавські селекціонери були вже відомі своїми досягненнями зі створення сортів однодомних конопель посівних. Василь Ілліч доклав надзвичайно багато зусиль до продовження селекційної роботи, але вже в царині найголовнішої продовольчої культури людства – пшениці.
Василь Ілліч Москаленко був дуже колоритною постаттю. Суворий і вимогливий викладач, керівник і водночас натхненний науковець, який довго та прискіпливо плекав лінії пшениці, щоб потім вони стали сортами, і врешті цього домігся. Селекційний процес був масштабним. Величезна колекція сортів підбиралася з метою залучення до гібридизації тих форм, які б відповідали вимогам нестійкого зволоження, екстремальних зимових температур, мали б високу врожайність і якість зерна. Під час навчальної практики з селекції до цієї роботи залучалися студенти. Кількість гібридних комбінацій була неймовірною. Сортові прополки посівів були дуже прискіпливими та відбувалися під пильним наглядом самого Василя Ілліча та колективу лабораторії селекції. Це було на користь і освітньому процесу. Вже на третьому курсі студенти розуміли роль і значення чистоти сортового матеріалу, а деякі з них зацікавилися селекційною наукою.
Якою драмою було для Василя Ілліча, якщо за результатами чергового етапу державного сортовипробування його сорт не проходив у районування. І знову наполеглива праця, гібридизація, відбори сортовипробування...
В той час над селекцією пшениці працювала лабораторія технології зерна. Оцінка якості майбутніх сортів проводилася аж до пробної випічки хліба. Апогеєм наукової діяльності Василя Ілліча стали перші полтавські сорти озимої пшениці – Коломак 3, Коломак 5 та Українка полтавська. У кожного з цих сортів була така ж важка доля, як і в їхнього автора, але завдяки наполегливості В. І. Москаленка вони були запущені в широке виробництво та здобули визнання серед науковців і виробників.
Зі спогадів А. А. Кочерги, декана агрономічного факультету протягом 1997–2004 рр.: «Я маю бажання розповісти про людські якості Василя Ілліча. Попри постійну напругу з організацією навчального процесу на факультеті, деканат також активно спрямовував дослідницьку й наукову діяльність на роботу на дослідному полі, займався благоустроєм паркової зони та території інституту, проєктував і будував нову теплицю, опікувався гуртожитками. Всьому цьому Василь Ілліч, попри дещо імпульсивний характер, давав лад та успішно керував факультетом. Він знаходив порозуміння у стосунках із викладачами, співробітниками та студентами. Багато студентів і студентських сімей до цього часу згадують його батьківське ставлення до студентів і проблем, які іноді виникали у їхньому побуті та стосунках між ними.
Кілька років моя сім’я проживала в будинку для викладачів в одному під’їзді з родиною Москаленків. Приємно згадувати ті часи п’ятдесятирічної давнини. Василя Ілліча, який працював деканом і завжди був заклопотаним, його дружину Тамару Миколаївну, вчительку біології середньої школи №6, синів Миколу та Олександра. Колюня — так називала Тамара Миколаївна старшого сина, і Сашуня — молодшого. Василь Ілліч звав їх Миколка та Саша. Микола любив природу та захоплювався риболовлею, Олександр любив читати та був постійним відвідувачем інститутської бібліотеки, його завжди бачили з книгою.
Оскільки Василь Ілліч постійно був у виробничих і громадських турботах, весь тягар домашньої роботи лежав на плечах дружини. Це була позитивна сім’я інтелігентів, з якої можна було брати приклад. Наразі сини Москаленків мають свої сім’ї та місце в суспільстві. Олександр Васильович, кандидат медичних наук, один із відомих лікарів-онкологів області.
Завжди пам’ятатиму Василя Ілліча та його прискіпливе ставлення до справ, якими він займався, і доброзичливість у спілкуванні з людьми. У своїй роботі на посаді декана я використовував деякі напрацювання свого наставника. Дякую вчителю за науку!“
