5.0

В дитячі роки, моя найбільша мрія була - стати лікарем. Лікувати людей. Коли мій старший брат вступив до ПДАА, на факультет ветеринарної медицини, я зрозумів, що медицина та ж сама, а лікувати тварин, це не менш шляхетна й необхідна справа. Я вибрав допомогу тваринам, вони більш беззахисні ніж люди.
Найбільше враження за період навчання в Академії це спілкування з професорами Каришевою А.Ф., Герценом П.П., Бердником В.П., доцентом Локесом П.І., Сосницьким В.Й., Сидоренко С.І. та іншими викладачами, мудрість і професіоналізм яких дали наснагу займатися улюбленою роботою, а згодом й розпочати власну справу. Пишаюся тим, що я, випускник саме Полтавської Державної аграрної академії.

5.0

Професорсько-викладацький склад факультету дав необхідні знання та навички для того щоб відбутися як фахівцю. За свій професійний шлях я пройшов від ветеринарного лікаря господарства до головного державного інспектора м. Київ, Полтавської області, Харківської області. На факультет ветеринарної медицини потрапив випадково: спочатку здав документи на факультет агрономії, але в останній день забрав і віддав на зооінженерний факультет, бо дядько ветфельдшер. Після іспитів з'ясувалося що потрапив на ветеринарний факультет... Зрозумів, що правильно Бог за руку привів на ветфак після першої вилікуваної корови (десь на 2 курсі). Тварина післяродового парезу лежала і помирала, але після нетривалих і не складних маніпуляцій хвилин через 10 наминала сіно за обидві щоки. В селі дякували Богу за те що послав благодать у вигляді ветеринара, адже до найближчого ветлікаря 15 км і він на 5 сіл.
Найяскравішими моментами вважаю операціі під керівництвом Герцена П. П. і екскурсію на кафедру хірургії в медакадемію. Вразило те що на 3 курсі кожен з нас провів уже 6 операцій на бичках і 6 операцій асистували, а медики тренувалися на мерцях. Студенти медакадемії розповідали, що професор робив операцію на собачці, а вони всією групою були присутні. Тоді "розпирало" від гордості! Кастрацію жеребця в "Ювілейному" сам робив. Герцен був поряд. Дуже боявся, щоб нога із повалу не вискочила. Яскраві спогади про те як мясокомбінаті на практиці з Плугатирьовим В. П. та Довгополом В. Ф. знайшли вагітну корову. Тоді я приймав участь у кесаревому розтині. Коли дістали те телятко і воно почало на ніжки підійматися, а за якусь годинку - порвало. Можу уявити відчуття лікарів, коли дають життя людям. Тоді ми всією групою шукали куди продіти те теля, щоб його на м'ясокісткове борошно не відправили. Вже не пам'ятаю чим все скінчилося. Дуже яскаві спогади про те, як приїхали в "Ювілейний", а я забув шапочку. Локес П. І. (царство йому небесне) заставив ректальну рукавицю на голову надівати... Красунчик -такого ніколи не забудеш (сміється). А ще пам'ятаю як будували бичатник в мороз Герцен П. П. позвав до себе та навчив як правильно пити чистий медицинский спирт. Ще багато чого яскравого, але про те краще не треба!.. На гос іспит прийшов Аранчій С. В. (царство йому небесне) сказав поставити мені трійку і пригрозив що роботу в Полтавській області не знайду. Потім 10 років я в нього був начальником ветміліціі. Дуже комфортно з ним було і школа серйозна. В мене його портрет і зараз в кабінеті стоїть . Я себе в іншій галузі не уявляю. Навіть коли став заступником фельдєгерської служби України втік назад до своїх ветеринарів. Без пафосу... Ветеринарія - це вже і є сенс життя.

5.0

Перед випускниками середньої школи, як правило постає актуальне питання щодо вибору подальшого життєвого шляху, і в перше чергу професії. В цьому їм допомагає власна точка зору, приклад авторитетів, вплив товаришів, думка чи приклад батьків та рідні. Для юної дівчини не було жодних вагань при виборі професії, адже вирішальну роль в цьому зіграла любов до батьків та їх приклади, а саме батька - Сергія Васильовича, який на той час працював начальником Головного управління ветеринарної медицини в Полтавській області та матері - Валентини Іванівни - в той час декан факультету обліку та фінансів ПДАА. ЇЇ дід Іван Афанасійович Копотун, зазначав, що вона змалку росла чуйною до тварин. Тому і вирішила стати ветеринарним лікарем.

5.0

Дитинство пройшло в смт. Нова Галещина на Полтавщині. Батьки працювали на Галещинській біофабриці, були на керівних посадах і присвятили своє життя її розвитку та процвітанню в часи Радянського Союзу. - З дитинства я дуже мріяла стати дизайнером і лікарем. Замість «ганяти собак разом з іншими» вивчилася на ветеринарного лікаря і повернулася на біофабрику з дипломом ветеринарного лікаря. Дякуючи вибору моїх батьків, я маю диплом не лише ветеринарного лікаря, а й диплом кандидата ветеринарних наук. Але десь глибоко в душі я дизайнер. Найулюбленіший предмет – генетика, найцікавіший – хірургія, самі яскраві спогади – практичні заняття по мікробіології. Нашому курсу дуже пощастило, нам викладали професора, доктора наук Каришева А.Ф., Герцен П. П., Локес П. І. , Манжос О.Ф... Куратором нашого курсу, першого в історії ветеринарного факультету ПСГІ, став доктор вет.наук, професор В.П. Бердник, який був для нас, першокурсників, батьком, а згодом, для мене і науковим керівником.

5.0

Ще зі школи цікавився наукою біологією, тому і прийняв рішення надалі вивчати ветеринарну справу.
- Що запам'яталося за роки навчання? - Практична робота, на якій можна було застосувати теоретичні знання і безпосередньо зробити своїми руками - цьому нас навчали викладачі.